Як часто ви плачете над фільмами? Мабуть не дуже ччасто. Але погодьтеся, є такі стрічки, які змушують вас пустити хоч маленьку сльозинку. Таких стрічок не так вже й багато і не можливо виділити якусь одну, адже кожна має свої особливості, свій сюжет: про кохання, розлуку, втрату, смертельну хворобу і боротьбу з нею чи навпаки... Та я б ніколи не подумала, що фільм про собаку вразить мене настільки, що при згаці про описані в ньому події, в мене серце зжиматиметься, а сльози тектимуть самі по собі. Не знаю, як довго продовжиться цей ефект, але після перегляду мене переповнювали емоції.
"Хатіко" вже давно зберігався у мене на ПК, але раніше я його не дивилася: руки не доходили та й бажання особливого не було. Але останнім часом в Інтернеті на запит "фільми, які варто переглянути", я зустрічала у відгуках назву "Хатіко".
Я не знала про що саме ця стрічка, все, що мені було відомо, то це те, що фільм цей про собаку. "Що ж може зацікавии у стрічці, в якій не "оспівують" кохання?" - запитувала я в себе. Все виявилося набагато складніше...
Отже, одного разу, я все-таки дорвалась до Хатіко". Виявилось, що хатіко - це порода собак, які з’явились близько 4000 років тому (принаймні тка розповідається у фільмі). Собак цієї породи одних із перших приручила людина. Фільм показує нам, як маленький песик зустрічає на вокзалі свого майбутнього хазяїна, професора (якого зіграв Річард Гір), який їздив поїздом на роботу. Так-так, я не помилилась, саме собачка знайшла свого господаря, а не навпаки (щоб зрозуміти, треба подивитись фільм). Тож за рік вони стали дуже близькими. Кожного ранку пес, названий Хаті (від назви породи) проводжав господаря до вокзалу, повертався додому, а ввечері знову приходив на вокзал і чекав на професора на своєму постійному місці, напроти виходу з вокзалу.
Але невдовзі професора не стало і Хаті понад 9 років до кінця своїх днів кожного дня приходив на вокзал і вірно чекав на свого хазяїна, сподіваючись побачити, як професор виходить з дверей вокзалу. Але звісно так і не дочекався...
Ще більше вражає те, що історія ця невигадана. В Японії навіть стоїть пам’ятник вірному псу.
Немає коментарів:
Дописати коментар