«Оле-оле-оле-оле!
Україна – чемпіон!» - подібні фрази і вигуки так і вириваються з уст кожного
поважаючого себе фаната і вболівальника української збірної. Що ж таке сталося?
11 червня 2012 р. відбувся матч між Україною і Швецією. Матч, на який ми
чекали 6 років! Яка ж це хвилююча мить! Наші
суперники у групі Д (натяк на Англію і Францію)
є одними з фаворитів чемпіонату Європи 2012, тож одна надія залишалась
на матч з Францією. Хоча що там казати, більшість букмекерів була на боці
Швеції і це трохи засмучувало, залишалось надіятись на наших збірників.
Мій ранок почався з вибору одягу, який я продумала ще задовго до 11 червня
– 10 червня J. Отже, я
вирішила, що одягну футболку із символікою Євро-2012 (з символікою збірної
України у мене не було L). Ходжу цілий день така блатна і не можу дочекатися вечірнього матчу. Ще
задовго до того, дивлюсь я в телепрограму: Франція–Англія – 19:00, Перший
Національний;
Україна-Швеція – 21:45, ТРК «Україна»…
Пфффффф, якого бена чужі команди показують по ПЕРШОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ, а нашу
рідненьку Україну-неньку – по «Україні»??? Я б не злилася так, якби в мене
«Україна» робила нормально, а то сніжить та ще й чорно-біле місцями… Ну то –
таке, дрібниці життя, які не зіпсували мені свята.
Отож, вирішила я подивитись перший матч нашої групи Франція-Англія. Що можу
сказати? Порівняно з матчем Іспанія-Італія, темп був нижчим, хоч гравці
симулювали менше. Коротше, 1:1. А це означає, що якщо наші виграють в Швеції,
то стануть на перше місце в групі! Аж не віриться в такий успіх, але хочеться
вірити.
І ось настала довгоочікувана мить: пролунав свисток про початок матчу.
Сподобався стартовий склад: не було Девіча (просто, судячи з останніх
товариських матчів, свої гольові моменти він профукує, наче це йому підплатили
за це – ну це мої спостереження). А дивлячись на «злісних вікінгів», ставало
шкода наших мініатюрних воїнів:). Один Ібрагімович-бичок чого коштує! Не дарма,
від цього бичка віяло жахом – забив, гад, перший гол… Там Андрушка Ярмоленко,
здається помилився. Після цього моменту посипалися негативні коментарі як з
мого боку, так і з папиного в сторону Андрушки. Він, видно, це почув і
виправився – через 3 хвилини піся відкриття рахунку не в нашу користь, Андрушка
віддає передачу на Шеву, і той головою забиває ГООООООООЛ!!!!!! Ха-ха-ха-ха!
Тут наш бравий капітан втер носа усім іронічно налаштованим щодо нього фанам.
Навіть папа визнав, що Шевченко сьогодні молодець! До речі, хочу сказати, що
цей матч увійде в історію, як перший матч, який папа дивився разом зі мною і
ПЕРЕЖИВАВ за наших (бо зазвичай він дивиться щось інше і часто-густо кидає
саркастичні коментарі в адресу нашої збірної)! Цей гол підняв бойовий дух не
лише гравцям, але й нам. І, як наслідок, через 5 хвилин після подачі кутового
від Коноплянки, наш Шевченко вкладає ще один м’яч у ворота «злісних вікінгів» і
знову головою!!!!!!!!!! Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!!!)))))) Тепер рахунок 2:1! Оце
вже по-нашому!!!! І найголовніша думка, що була у наших з папою головах після
забиття другого голу: «Протримайтесь ще
якихось 30 хвилин!» Обстановка була шалена! Варто відмітити коментатора: це
найкращий коментатор, якого я коли-небудь чула, принаймні – найприкольніший!)))
Ці його емоційні фразочки типу: «Штрафний? Штрафний! ШТРАФНИЙ!!!» або «шведи –
злісні вікінги» та багато інших не просто розвеселяли, а додавали оптимізму і
розряджали обстановку.
Видно, сили природи згуртувались задля того, щоб я не подивилась цей матч:
канал сніжить, на другий тайм став взагалі чорно-білий, посеред матчу світло
вимикали. Але найбільше мене вбило вирублення світла на останніх секундах
матчу!! Шведи добре під кінець атакували і різні думки роїлись в голові, але
найбільше було образи на наші електролінії за те, що я не побачу тріумфу наших,
святкування перемоги, ці непідробні емоції радості… Але я, людина освічена, не
розгубилась і залізла після недовгого, але злісного бурчання, в Інтернет і
побачила запис: «Перемога України з рахунком 2:1»!!!! От тоді-то й почались
радісні воплі з моєї стороиJ))))))
Що тут казати? Класний матч – напруга не спадала з перший секунд. Правда,
багато нервів було витрачено за ці 93 хвилини, але воно того вартеJ)))) Шевченко доказав усім на що він
здатний і підтвердив звання легенди українського футболу, бо погодьтесь, дубль
у чемпіонаті Європи – це чимале досягнення!
VIVA Україна! Вітаю всіх
однодумців з цією нелегкою перемогою і зловісно сміюся з ворогів нашої збірної:
аха-ха-ха-ха!)))) Попереду ще складніші матчі з Францією й Англією, але вчора
наші показали, що вони не здадуться. Тож, вперед, наші футбольні воїни, ми у
вас віримо!)))))))))))))
